запилений
ЗАПИ́ЛЕНИЙ¹, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до запили́ти¹ 1.
Висіла на стіні запилена скрипка і смичок над пюпітром з розгорнутими нотами (Л. Укр., III, 1952, 582);
Круглов вилазить весь запилений, аж чорний (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 75);
Зашуміли верби.., загуркотів грім, і на запилену землю линув дощ — буйний та теплий (Довж., Зач. Десна, 1957, 61).
2. у знач. прикм. Насичений пилом (про повітря і т. ін.).
Запилене повітря.. прискорює амортизацію електричних машин, теплових двигунів внутрішнього згоряння, надземних проводів тощо (Наука.., З, 1960, 41);
Крізь задимлену й запилену імлу видно було каганець, що злякано борсався у пічурці, мов жива істота на прив’язі (Речм., Весн. грози, 1961, 120).
ЗАПИ́ЛЕНИЙ², а, е, бот. Дієпр. пас. мин. ч. до запили́ти².
Іван Володимирович чіпляв до запилених квіток ярличок з назвою сортів запиленого і запильника (Юним мічур.., 1955, 30).
Словник української мови (СУМ-11)