запинатися

ЗАПИНА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ЗАПНУ́ТИСЯ і розм. ЗАП’Я́СТИСЯ, пну́ся, пне́шся, док.

1. Закриватися, завішуватися чим-небудь.

Мелашка вилізла на стільчик, запнувшись білою фантиною, неначе боролася з здоровою діжею, тикаючи в тісто маленькими кулачками та тонкими руками (Н.-Лев., II, 1956, 323);

Дві баби, запнувшися з головою од остюків, носили рядна з половою (Ю. Янов., II, 1958, 321);

Попросила [Алла Михайлівна] у мене мій вуаль, зап’ялась ним і тоді вже пішла (Л. Укр., III, 1952, 614);

*Образно. Дніпро, запнувшись своєю димчатою запоною, ховався від людських очей (Мирний, І, 1954, 348);

// Накривати, зав’язувати собі голову (перев. хусткою).

Дівчина запнулася хусткою і, тиха, сіла поруч. Прокіп нахилився до неї (Головко, І, 1957, 207);

Хусточками-ганчірками зап’ялися [дівчата], стали на жінок схожі (Хижняк, Тамара, 1959, 171).

2. Щільно загортати на собі поли одягу, закутуватися в якусь одежину;

// Застібатися (на гудзики і т. ін.).

Солдат на всі гудзики запинається (Сл. Гр.).

ЗАПИНА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ЗАПНУ́ТИСЯ і ЗАП’Я́СТИСЯ, пну́ся, пне́шся, док.

1. Говорячи, зупинятися, обривати свою мову; затинатися.

Тут Маруся, хоч і запинаючись, а розказала йому усе (Кв.-Осн., II, 1956, 60);

— Але… будь ласка… заходьте, — запинаючись, промовила Надія (Баш, Надія, 1960, 62);

— Розкажіть, Максиме.. — Багато розказувати, — запнувся він і зараз-таки почав (Коцюб., І, 1955, 297);

Він щось іще хотів сказати, але запнувся, махнув рукою і, круто повернувшись, вийшов (Жур., Опов., 1956, 105);

— Ну, так нехай вам буде [виграш], — почала вона і зап’ялась, немов не могла зважитись або не могла найти відповідного слова (Фр., III, 1950, 455).

2. діал. Перериватися, припинятися (про голос, розмову і т. ін.).

Дівчина почула, як тільки чують дівчата, чого в його запнувся голос (Мирний, II, 1954, 34).

Дух (ди́хання) запина́ється— дихання стає важким, переривається (від надмірного хвилювання, переляку і т. ін.).

Серце як не вискочить, б’ється, дух запинається. в грудях (Мирний, IV, 1955, 300).

Значення в інших словниках

1. запинатися — запина́тися 1 дієслово недоконаного виду закриватися; завішуватися розм. запина́тися 2 дієслово недоконаного виду затинатися  Орфографічний словник української мови
2. запинатися — Завішуватися; зав'язувати голову, закутуватися; застібатися; (в розмові) затинатися, запикуватися, п. зашпортуватися.  Словник синонімів Караванського
3. запинатися — I -аюся, -аєшся, недок., запнутися і розм. зап'ястися, -пнуся, -пнешся, док. 1》 Закриватися, завішуватися чим-небудь. || Накривати, зав'язувати собі голову (перев. хусткою). 2》 Щільно загортати на собі поли одягу, закутуватися в якусь одежину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. запинатися — запина́тися защіпатися, застібатися (ср, ст): Катерина ще крикнула за ним: “Запнися!” А на дворі спека. Але це вже стара звичка. Коли він виходив до уряду, вона кожного дня цілих тридцятькілька років пригадувала йому, щоб він запнувся (Тарнавський З.)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. запинатися — ЗАТНУ́ТИСЯ (говорячи, зупинитися, обірвати свою мову), ЗАТЯ́ТИСЯ, ЗАПНУ́ТИСЯ, ЗАП'ЯСТИ́СЯ, ЗАЇКНУ́ТИСЯ, СПІТКНУ́ТИСЯ, СПОТИКНУ́ТИСЯ розм., ЗАПИ́КАТИСЯ розм.; ПЕРЕХОПИ́ТИСЯ, ПЕРЕПНУ́ТИСЯ, ОСІКТИ́СЯ (перев. раптово й надовго). — Недок.  Словник синонімів української мови