запихкати
ЗАПИ́ХКАТИ, аю, аєш, док., чим і без додатка. Почати пихкати, з шумом випускати повітря, пару, дим (про машини, механізми).
Мотор запихкав їдким димом, машина рушила, і всі студенти замахали руками, прощаючись з Богучарами (Кучер, Чорноморці, 1956, 72);
— Швидше, хлопці, швидше, швидше! До жнив треба встигнути, треба перевірити [жниварки]! ..І ковалі дуже вдарили молотом, і міх запихкав частіше (Донч., VI, 1957, 40);
// Почати випускати дим короткими видихами при палінні.
Мабаш швидко запихкав люлькою, видимо нервуючись (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 155).
Словник української мови (СУМ-11)