заплескати

ЗАПЛЕСКА́ТИ¹, ещу́, е́щеш, док. Почати плескати.

Заплескали у захваті руки (Сос., І, 1957, 488);

Він [М. Л. Кропивницький] вийшов — сотні голубиних крил, Зірвавшися, в повітрі заплескали. Здавалося, і мертві стіни зали Враз ожили, весняних повні сил (Рильський, І, 1956, 208);

// перен. Почати поширювати плітки.

Молодий Ярослав.. працював на млині, до якого впрягся, наче стара шкапа до водовозки. З цього приводу пліткарі заплескали на селі: «О, чули? Вже дорвався ковалів син до лежачої роботи!..» (Вол., Місячне срібло, 1961, 188).

Заплеска́ти в доло́ні — оплесками виявити схвалення кому-, чому-небудь або радість з якогось приводу.

Настуся аж заплескала в долоні, аж очі заплющила (Н.-Лев., IV, 1956, 235);

Я закінчив казку. Діти навколо мене заплескали в долоні (Сміл., Сашко, 1957, 228);

— Наш директор, товариші, крім усього іншого, ще й скромна людина. — Браво! — заплескала в долоні Елеонора Степанівна (Збан., Малин. дзвін, 1958, 39).

ЗАПЛЕСКА́ТИ² див. заплі́скувати¹.

Значення в інших словниках

1. заплескати — I -ещу, -ещеш, док. Почати плескати. || перен. Почати поширювати плітки. Заплескати в долоні — оплесками виявити схвалення кому-, чому-небудь або радість з якогось приводу. II див. запліскувати I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. заплескати — заплеска́ти 1 дієслово доконаного виду почати плескати заплеска́ти 2 дієслово доконаного виду облити; оббризкати  Орфографічний словник української мови
3. заплескати — ЗАПЛЕСКА́ТИ¹ див. запле́скувати.  Словник української мови у 20 томах
4. заплескати — Заплеска́ти, -щу, -щеш гл. 1) Заплескать. Заплескала в долоні. Левиц. І. 352. 2) см. запліскувати.  Словник української мови Грінченка