заплутаний

ЗАПЛУ́ТАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до заплу́тати.

Ведмідь не вгамовувався. Весь заплутаний мотузками, з мордою, затиснутою залізними прутами, він здригався, мотав лапами, бився, ревів (Трубл., І, 1955, 176);

//заплу́тано, безос. присудк. сл.

[Наталя:] Увесь зміст книжки заплутано якимись навмисно безглуздими авторськими «діалектичними» міркуваннями (Мик., І, 1957, 396).

2. у знач. прикм., перен. Складний, важкий для сприйняття.

Іван Миколайович.. викреслював на маленьких аркушиках паперу заплутані головоломки схем (Загреб., Спека, 1961, 31);

Непомітно виростає певність, що я таки виберусь з лабіринту заплутаних вуличок міста (Кол., На фронті.., 1959, 127).

Значення в інших словниках

1. заплутаний — див. химерний  Словник синонімів Вусика
2. заплутаний — [заплутанией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. заплутаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до заплутати. || заплутано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм., перен. Складний, важкий для сприйняття.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. заплутаний — заплу́таний 1 дієприкметник від: заплу́тати заплу́таний 2 прикметник складний  Орфографічний словник української мови
5. заплутаний — СКЛАДНИ́Й (якого важко зрозуміти, засвоїти, розв'язати), ВАЖКИ́Й, ТРУДНИЙ, НЕЛЕГКИ́Й, НЕРОЗВ'Я́ЗНИЙ, НЕПРОСТИ́Й, ЗАПЛУ́ТАНИЙ, ТОНКИ́Й, ГОЛОВОЛО́МНИЙ підсил., ПРОБЛЕМАТИ́ЧНИЙ, ХИТРОМУ́ДРИЙ розм., МУ́ДРИЙ розм., ПРЕМУ́ДРИЙ підсил. розм., КА́ВЕРЗНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. заплутаний — Заплу́таний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)