заплутаний
ЗАПЛУ́ТАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до заплу́тати.
Ведмідь не вгамовувався. Весь заплутаний мотузками, з мордою, затиснутою залізними прутами, він здригався, мотав лапами, бився, ревів (Трубл., І, 1955, 176);
//заплу́тано, безос. присудк. сл.
[Наталя:] Увесь зміст книжки заплутано якимись навмисно безглуздими авторськими «діалектичними» міркуваннями (Мик., І, 1957, 396).
2. у знач. прикм., перен. Складний, важкий для сприйняття.
Іван Миколайович.. викреслював на маленьких аркушиках паперу заплутані головоломки схем (Загреб., Спека, 1961, 31);
Непомітно виростає певність, що я таки виберусь з лабіринту заплутаних вуличок міста (Кол., На фронті.., 1959, 127).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заплутаний — див. химерний Словник синонімів Вусика
- заплутаний — [заплутанией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- заплутаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до заплутати. || заплутано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм., перен. Складний, важкий для сприйняття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заплутаний — заплу́таний 1 дієприкметник від: заплу́тати заплу́таний 2 прикметник складний Орфографічний словник української мови
- заплутаний — СКЛАДНИ́Й (якого важко зрозуміти, засвоїти, розв'язати), ВАЖКИ́Й, ТРУДНИЙ, НЕЛЕГКИ́Й, НЕРОЗВ'Я́ЗНИЙ, НЕПРОСТИ́Й, ЗАПЛУ́ТАНИЙ, ТОНКИ́Й, ГОЛОВОЛО́МНИЙ підсил., ПРОБЛЕМАТИ́ЧНИЙ, ХИТРОМУ́ДРИЙ розм., МУ́ДРИЙ розм., ПРЕМУ́ДРИЙ підсил. розм., КА́ВЕРЗНИЙ розм. Словник синонімів української мови
- заплутаний — Заплу́таний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)