запобігливість
ЗАПОБІ́ГЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. запобі́гливий.
Ніна щось говорила йому півголосом, а він, схиливши набік голову, слухав її з перебільшеною увагою і солодкою запобігливістю (Добр., Тече річка.., 1961, 144);
Вітаючись, він гречно, але без запобігливості, підняв фетровий капелюх, відкриваючи сиву лев’ячу шевелюру (Гончар, III, 1959, 226);
В голосі не відчувається ні самовпевненої зверхності, ні принизливої запобігливості (Руд., Вітер.., 1958, 105).
Словник української мови (СУМ-11)