запобігливо
ЗАПОБІ́ГЛИВО. Присл. до запобі́гливий.
Руки стримано потисли одна одну, навіть холодно і запобігливо офіціально (Ле, Міжгір’я, 1953, 37);
В саду, в глухій алеї, кульгає пані. Її запобігливо підтримує економ (Вас., III, 1960, 349);
Катерина, яка на кожному кроці шукала нагоди примиритись з сестрою, запобігливо поступилась Нелі своїм місцем (Вільде, Сестри.., 1958, 509);
— Та хіба ж ми не вдячні… Це все Грицько баламутить, хай він подавиться своїм язиком, — запобігливо підхопив Кузьменко (Тулуб, Людолови, 1, 1957, 205).
Словник української мови (СУМ-11)