запобігливий
ЗАПОБІ́ГЛИВИЙ, а, е.
1. Дуже ввічливий, люб’язний, готовий зробити послугу.
В старомодному сюртуку, простоволосий, запобігливий, він підходив до кожного з намічених на тризну гостей, брав за руку чи лацкан піджака і просив, таки дуже просив не відмовитися (Вільде, Сестри.., 1958, 176);
Менший син княгині був слухняний, запобігливий, тихий (Скл., Святослав, 1959, 32).
2. Який намагається в усьому догодити кому-небудь, підлещується до когось, домагаючись прихильності, заступництва.
— Коли ти стаєш запобігливим, ти противний, як касторка, — сказала Гільда (Загреб., Європа 45, 1959, 113);
// Який виражає догідливість, підлесливість.
Він нахилив голову, щоб не бачити запобігливої, нещирої усмішки Куцевича (Рибак, Час.., 1960, 816).
Словник української мови (СУМ-11)