заповзятливий
ЗАПОВЗЯ́ТЛИВИЙ, а, е.
1. Те саме, що завзя́тий.
Гнат мені подобався: розсудливий і зовні спокійний, а в душі заповзятливий, кипучий (Грим., Подробиці.., 1956, 61).
2. Який має практичну кмітливість, здатність активно діяти; ініціативний.
Заповзятливі люди користувались відсутністю достатнього числа навчальних закладів і влаштовували в себе дома приватні пансіони, в які приймали дітей для виховання і навчання (Іст. СРСР, II, 1957, 74);
Завадка мусив визнати, що сьогоднішня молодь куди спритніша й заповзятливіша, ніж колись (Вільде, Сестри.., 1958, 149).
Словник української мови (СУМ-11)