заповітрений
ЗАПОВІ́ТРЕНИЙ, а, е, діал.
1. Заражений;
// у знач. ім. запові́трений, ного, ч. Хворий на чуму.
Він бачив, що всі поглядають на нього косо і стороняться від нього, мов від заповітреного (Фр., І, 1955, 155).
2. Наповнений поганим запахом.
Млосну тишу, заповітрену важким духом, раптом роздер крик (Панч, І, 1956, 150).
Словник української мови (СУМ-11)