заповітрений
ЗАПОВІ́ТРЕНИЙ, а, е, діал.
1. Заражений;
// у знач. ім. запові́трений, ного, ч. Хворий на чуму.
Він бачив, що всі поглядають на нього косо і стороняться від нього, мов від заповітреного (Фр., І, 1955, 155).
2. Наповнений поганим запахом.
Млосну тишу, заповітрену важким духом, раптом роздер крик (Панч, І, 1956, 150).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заповітрений — Запові́трений: — заражений (недугою) [I] — заражений хворобою [VI,VII] — заражений [23;II,IV,V,IX] — неспокійний [XIX] Наказ за наказом відходив із львівського намісництва до «заповітрених» повітів [XIX] Словник з творів Івана Франка
- заповітрений — -а, -е, діал. 1》 Заражений. || у знач. ім. заповітрений, -ного, ч. Хворий на чуму. 2》 Наповнений поганим запахом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заповітрений — запові́трений дієприкметник діал. Орфографічний словник української мови