запона
ЗАПО́НА, и, ж.
1. Те саме, що заві́са¹ 1, 2.
Де слава твоя, твоя вічна віднова У шумі народних похвал?.. В ейвонськім театрі спускають запону. Мовчить гордий лебідь Ейвону [В. Шекспір]… (Бажан, Роки, 1957, 201);
Степан встав і, накинувши на плечі кожушок, пішов на сіновал спати. Там була зроблена запона від комарів (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 63);
В тій хвилі відхилилася запона намета [намету], і швидким кроком ввійшла.. Мирослава (Фр., VI, 1951, 103).
2. Покривало для прикриття чого-небудь.
Вітер рве запону, якою прикриті ноги сідока (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 4).
3. перен. Те, що закриває, застеляє що-небудь.
На небі ані смужки ясної — скрізь простяглася сіра запона (Гр., І, 1963, 264);
Видно зелену Володимирську гірку, голубий Дніпро, повитий димчастою запоною Поділ (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 105);
Ляля дивилася крізь плинучу запону сліз у вікно (Загреб., Спека, 1961, 334).
4. діал. Перешкода.
На плотах тих лісоруби мчать стихії напролом.. Доведуть вони — так буде, крізь запон скелясту рать. І той ліс на новобуди поїзди швидкі помчать (Сос., Солов. далі, 1957, 41).
5. заст. Застібка.
Ходили [люди] на торзі у барвистих платнах [одежі] з оксамиту, ..атласу, із тонкими мереживами вподовж пол і золотими запонами (Скл., Святослав, 1959, 121).
Словник української мови (СУМ-11)