запорток
ЗА́ПОРТОК, тка, ч., розм Яйце-бовтун, з якого не може вивестися курча.
*Образно. [Маня:] Він нині носиться зі своєю таємницею, як тота курка з яйцем. Не тре [треба] перешкоджувати, бо вийде запорток (Фр., IX, 1952, 16);
// Уживається як лайливе слово.
— Виродок іде! — кричить, забачивши здалека Чіпку, білоголовий миршавенький хлопчик. — Запорток! — підхопить другий… (Мирний, II, 1954, 46).
Словник української мови (СУМ-11)