запропасти
ЗАПРОПА́СТИ, аду́, аде́ш, док.. розм. Те саме, що пропа́сти.
Яке де упало зерно при дорозі, Те скоро унівець стоптали прохожі, Або і без того воно запропало, Бо птаство голодне його подзьобало (Манж., Тв., 1955, 104);
Від сина нічого не чути. Запропав, мабуть, у далеких світах (Цюпа, Назустріч.., 1958, 172).
Словник української мови (СУМ-11)