запропастити
ЗАПРОПАСТИ́ТИ¹, ащу́, асти́ш, док., перех., розм. Подіти невідомо де, не доглянути, загубити що-небудь через недбалість.
— Гляди ж ти мені, не проспи череди, віджени корів у череду, а овечок і телят у ватагу; та гляди не запропасти курчат із квочкою, нагодуй їх (Україна.., І, 1960, 214);
*Образно. [Ганна (співа):] Чи ми тебе, доню, К серцю не тулили? Чи ми твою долю Де запропастили? (Крон., V, 1959, 149).
ЗАПРОПАСТИ́ТИ² див. запропаща́ти.
Словник української мови (СУМ-11)