запропастити

ЗАНАПАСТИ́ТИ (призвести до загибелі кого-небудь, до занепаду чогось, зробити нещасним чиєсь життя), ЗАГУБИ́ТИ, ПОГУБИ́ТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, СПЛЮНДРУВА́ТИ, ЗВЕСТИ́, ЗГУБИ́ТИ, ДОКОНА́ТИ розм., ЗАПРОПАСТИ́ТИ розм., ЗБА́ВИТИ розм., УГРО́БИТИ (ВГРО́БИТИ) розм., ЗНАПАСТИ́ТИ рідко, СПА́КОСТИТИ рідко. — Недок.: занапаща́ти, губи́ти, ні́вечити, плюндрува́ти, зво́дити, запропаща́ти, збавля́ти, гро́бити. — Як угнівається (пан), то знічев'я людину не те, що упосліднить, а й занапастить навіки... (Марко Вовчок); Хто ж, як не він, отой дука прославлений, Сю сироту загубив? (П. Грабовський); (Терпилиха:) Ти у мене одна, ти кров моя: чи захочу я тебе погубити? (І. Котляревський); Скільки талантів, скільки ж то юних ентузіастів зім'яла на моїх очах, знівечила й передчасно загнала в сиру матінку-землю жорстока і безглузда.. дійсність! (П. Козланюк); Вася потихеньку оповідав: — Комар по жадобі й батька рідного згубив, і брата в могилу загнав (О. Ковінька); — Нехай же так важко тобі, як ти знапастив мене! — Тебе і себе, дівчино (Марко Вовчок); Обох зразу облягло несказанне зло. Зло на себе, що так спакощене молоде життя, зло на людей, що допомогли його спакостити (Панас Мирний). — Пор. 1. ни́щити.

Значення в інших словниках

1. запропастити — I -ащу, -астиш, док., перех., розм. Подіти невідомо де, не доглянути, загубити що-небудь через недбалість. II див. запропащати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. запропастити — запропасти́ти 1 дієслово доконаного виду загубити розм. запропасти́ти 2 дієслово доконаного виду призвести до загибелі  Орфографічний словник української мови
3. запропастити — ЗАПРОПАСТИ́ТИ¹, ащу́, асти́ш, док., перех., розм. Подіти невідомо де, не доглянути, загубити що-небудь через недбалість. — Гляди ж ти мені, не проспи череди, віджени корів у череду, а овечок і телят у ватагу; та гляди не запропасти курчат із квочкою...  Словник української мови в 11 томах
4. запропастити — Запропастити см. запропащати.  Словник української мови Грінченка