запізній
ЗАПІ́ЗНІЙ, я, є. Надто пізній; пізніший, ніж треба.
— Рятунок був уже запізній, а поки минула ще одна година, Ольга сконала (Фр., II, 1950, 316);
Щоб не знати горя скрут І запізні жалі, Тут віддай любов і труд (У. Кравч., Вибр., 1958, 209).
Словник української мови (СУМ-11)