1. Словник української мови в 11 томах

запізній

ЗАПІ́ЗНІЙ, я, є. Надто пізній; пізніший, ніж треба.

— Рятунок був уже запізній, а поки минула ще одна година, Ольга сконала (Фр., II, 1950, 316);

Щоб не знати горя скрут І запізні жалі, Тут віддай любов і труд (У. Кравч., Вибр., 1958, 209).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запізній — -я, -є. Надто пізній; пізніший, ніж треба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. запізній — запі́зній прикметник Орфографічний словник української мови
  3. запізній — ПІ́ЗНІЙ (який настає, з'являється, прибуває і т. ін. після звичайного, потрібного, встановленого часу), ЗАПІЗНІ́ЛИЙ, ЗАПІ́ЗНЕНИЙ, ЗАПІ́ЗНІЙ підсил.; ПРИПІЗНІ́ЛИЙ, ПРИПІ́ЗНЕНИЙ (трохи пізніший, ніж слід, ніж очікувалося); СПІЗНІ́ЛИЙ, СПІ́ЗНЕНИЙ (перев. Словник синонімів української мови