запізній

ПІ́ЗНІЙ (який настає, з'являється, прибуває і т. ін. після звичайного, потрібного, встановленого часу), ЗАПІЗНІ́ЛИЙ, ЗАПІ́ЗНЕНИЙ, ЗАПІ́ЗНІЙ підсил.; ПРИПІЗНІ́ЛИЙ, ПРИПІ́ЗНЕНИЙ (трохи пізніший, ніж слід, ніж очікувалося); СПІЗНІ́ЛИЙ, СПІ́ЗНЕНИЙ (перев. про людей — який запізнився). Не гнівайтесь за пізню відповідь на Вашу ласкаву картку (М. Коцюбинський); Базар уже майже розійшовся, але то тут, то там ще ворушилися гуртки запізнілих покупців (Д. Ткач); Невчасний дощ, коли все погоріло.., Нічого врятувати вже не в силі, А тільки землю тугою вкрива. Так і твоє запізнене кохання (Л. Первомайський); — Рятунок був уже запізній, а поки минула ще одна година, Ольга сконала (І. Франко); Постріл був таки справді влучний, хоч і припізнілий (К. Гордієнко); Двері тихо відкрилися. В них з'явився ще один спізнілий гість (О. Маркуш); Спізнена молодість має в собі ще щось більш неприємне від власної карикатури: це смішність (Ірина Вільде).

ПІ́ЗНІЙ (про вечір, ніч, осінь тощо), ГЛИБО́КИЙ, ЗАПІ́ЗНІЙ підсил.; ГЛУХИ́Й розм., ГЛУ́ПИЙ розм., ДО́БРИЙ розм. (перев. про ніч). Дуже пізньою добою погасло світло в Єреміїних покоях (І. Нечуй-Левицький); Осінь уже глибока стояла, вітер холодний віє, так наскрізь і пронизує (Панас Мирний); Запізня була вже осінь — потоки і ручаї По рівчаку пожовклому, по вимоклій колії... (Я. Шпорта); Глухої ночі повертається Мирон до своєї постарілої хати (М. Стельмах); Стояла глупа осінь, по вулицях роз'їздили козаки і не можна було світити світла (І. Микитенко); Припадеш вухом до землі й починаєш прислухатись: а що ж там діється в чорній глибині, де завжди морок, де ніч глупа (Є. Гуцало); Отець і син уже в добру ніч зайшли додому (І. Франко).