запіл

ЗАПІ́Л, по́лу, ч., розм. Пола одежі, загорнута так, що в неї можна щось набрати.

[Маруся (до Одарки):] Там тепер у волості роздають талан, твій чоловік набрав повен запіл! Ха-ха-ха!.. (Крон., І, 1958, 103);

Дівчинкою несла [Настя] обідати батькові у поле і, доки доходила, наривала повен запіл синьо-синіх волошок та червоних маків (Минко, Вибр., 1952, 91).

Значення в інших словниках

1. запіл — -полу, ч., розм. Пола одежі, загорнута так, що в неї можна щось набрати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. запіл — запі́л іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
3. запіл — У, ч. Поношеність, потертість. ◇ В запілах — поношений, потертий. Джинси в запілах.  Словник сучасного українського сленгу
4. запіл — Запі́л, -по́лу, в -лі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. запіл — Запіл, -по́лу м. Пола одежды, завернутая такъ, чтобы въ нее можно было что-либо положить. У запіл набрати. У заполі принести. О. 1862. І. 55. Цілісінький тиждень переносив (золото) у заполі. Кв. II. 165.  Словник української мови Грінченка