заринати
ЗАРИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАРИ́НУТИ і рідко ЗАРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Опускатися у що-небудь рідке; занурюватися.
Перейшли [Петро й Павло] поверх води, а піп почав заринати, заринув по пахи (Чуб., І, 1872, 158);
Кінські ноги чвакали [у багні], ніби заринали в розведену смолу, і чимдалі їх хода ставала важча (Досв., Вибр., 1959, 63);
*Образно. Олесь.. глибоко заринув у свої думи (Крим., Вибр., 1965, 426).
Словник української мови (СУМ-11)