заричати

ЗАРИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. Почати ричати.

І я там був, і придивлявся, І кривду вилаять хотів, — Лев заричав, а я злякався І приказку десь загубив (Гл., Вибр., 1951, 111).

Значення в інших словниках

1. заричати — -чу, -чиш, док. Почати ричати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. заричати — зарича́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. заричати — Зарича́ти, -чу́, -чи́ш гл. Заревѣть. Корова... прийшла домів та й заричала. Ном., стр. 304. № 496. Вів зариче. Шух. І. 89.  Словник української мови Грінченка