заручити —
див. заручати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
заручити —
заручи́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
заручити —
заручи́ти: ◊ заручи́ти головою гарантувати: Я мусів заручити головою, якщо вона взагалі має якусь вартість, що ми їх не всипемо і не впакуємо в халепу (Керницький)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
заручити —
ЗАРУЧА́ТИ (оголошувати кого-небудь нареченою і нареченим), ОБРУЧА́ТИ, ЗМОВЛЯ́ТИ заст. (справляти заручини); ЄДНА́ТИ заст. (домовлятися з кимось про одруження дітей і взагалі кого-небудь). — Док.: заручи́ти, обручи́ти, змо́вити, поєдна́ти.
Словник синонімів української мови