заріччя

ЗАРІ́ЧЧЯ, я, с. Місцевість за річкою.

На заріччі, в другій частині села, де були порозкидані поміж скелями каменоломні, жили в чепурненьких міщанських хатках чорноокі парубки з італійськими прозваннями — каменярі (Вас., І, 1959, 237);

Спасо-преображенська церква була на заріччі, за Хоралом (Бурл., О. Вересай, 1959, 74).

Значення в інших словниках

1. заріччя — -я, с. Місцевість за річкою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. заріччя — зарі́ччя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. заріччя — Зарі́ччя, -ччя, -ччю, -ччям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)