заріччя

ЗАРІ́ЧЧЯ, я, с. Місцевість за річкою.

На заріччі, в другій частині села, де були порозкидані поміж скелями каменоломні, жили в чепурненьких міщанських хатках чорноокі парубки з італійськими прозваннями — каменярі (Вас., І, 1959, 237);

Спасо-преображенська церква була на заріччі, за Хоралом (Бурл., О. Вересай, 1959, 74).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заріччя — -я, с. Місцевість за річкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. заріччя — зарі́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. заріччя — Зарі́ччя, -ччя, -ччю, -ччям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)