заріччя
ЗАРІ́ЧЧЯ, я, с. Місцевість за річкою.
На заріччі, в другій частині села, де були порозкидані поміж скелями каменоломні, жили в чепурненьких міщанських хатках чорноокі парубки з італійськими прозваннями — каменярі (Вас., І, 1959, 237);
Спасо-преображенська церква була на заріччі, за Хоралом (Бурл., О. Вересай, 1959, 74).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me