засвербіти

ЗАСВЕРБІ́ТИ, би́ть, док.

1. Почати свербіти.

Засвербіла Івасева долоня (Мирний, І, 1954, 176);

Очі мимоволі чомусь засвербіли, і я, коли б тут не було так багато людей, розплакався б від жалю (Збан., Мор. чайка, 1959, 208);

// безос.

У Бранка засвербіло в носі. Він чхнув (Вільде, Сестри.., 1958, 483).

◊ Засвербі́ли ру́ки-хтось відчув сильне бажання щось робити, зробити.

[Сергєєв:] Ходив до Дніпра. З того часу, як переправились на правий берег, я зрозумів: засівати будемо навесні всю Україну. І, повірте, засвербіли руки (Дмит., Драм. тв., 1958, 133);

Язи́к засвербі́в (засверби́ть) — хтось відчув сильне бажання розповісти про щось, поговорити.

— Та як засвербить у тебе язик, ти ж не той… не та-ла-ла-ла, — а краще терпуга полижи… (Вишня, І, 1956, 315).

2. безос. з інфін., перен. Дуже захотіти що-небудь зробити.

— Чого це Вам засвербіло стати новоявленим Колумбом? (Рибак, Час.., 1960, 743);

— Коли тобі так засвербіло женитись — візьми дружину по своєму пір’ю (Збан., Єдина, 1959, 130).

Значення в інших словниках

1. засвербіти — -бить, док. 1》 Почати свербіти. || безос. 2》 безос. з інфін., перен. Дуже захотіти що-небудь зробити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. засвербіти — засвербі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. засвербіти — (аж) ру́ки свербля́ть / засвербі́ли. 1. зі сл. вда́рити. Дуже хочеться (вдарити, побити когось). Якщо, каже, руки сверблять битися — бий краще мене: я здоровий, витерплю (О.  Фразеологічний словник української мови
4. засвербіти — Засвербіти, -бить гл. безл. Зазудить, зачесаться. Венери серце засвербіло од жалю, що Еней стогнав. Котл. Ен. VI. 73.  Словник української мови Грінченка