заслабнути
ЗАСЛА́БНУТИ і ЗАСЛА́БТИ, бну, бнеш; мин. ч. засла́б, ла, ло; док., розм. Стати хворим; захворіти.
Я весь заслаб, я весь змарнів (Граб., І, 1959, 399);
У Романихи заслабла корова. Лежала на соломі і сумно дивилася великими, сивими очима (Стеф., І, 1949, 49);
Минулої ночі дівчинка зовсім заслабла, втратила свідомість і непритомна кликала матір (Хижняк, Тамара, 1959, 189);
// нащо і рідко чим. Захворіти на яку-небудь хворобу.
Найменша дитина тяжко заслабла на запалення в легенях (Коцюб., III, 1956, 395);
Давно вже ходимо й спочину не маємо, а я тим часом заслаб ногами (Морд., І, 1958, 45).
Словник української мови (СУМ-11)