заслоняти
ЗАСЛОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідше ЗАСЛО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАСЛОНИ́ТИ, слоню́, сло́ниш, док., перех.
1. Закривати, загороджувати щось собою або чим-небудь.
Мале віконце часом зовсім темніло, його заслоняли якісь постаті (Л. Укр., III, 1952, 565);
Лісова гущава зовсім заслонювала мені сонце перед очима (Фр., II, 1950, 92);
На темному обличчі [Григорія] грав рум’янець, до надбрів’я впали кучері, заслонивши високий лоб (Стельмах, II, 1962, 414);
// Огортати, оповивати що-небудь, роблячи невидимим.
Сичить земля під копитом коня, Замшілу стежку морок заслоня (Бажан, І, 1946, 302);
Сніговиця, ніби тонким серпанком, заслоняла все навколо (Бойч., Молодість, 1949, 122);
// розм. Закривати з метою захисту, оборони, збереження; охороняти.
Пси вірні свого пана знають.. Його боронять, заслоняють! (Фу., X, 1954, 342);
Цілий час заслонювали [Гринь Клин і Пилип Сук] своїми грудьми капрала Хому (Ков., Тв., 1958, 45);
Хотів Яків порвати газету, але Гордій заслонив і одвів його руку (Головко, II, 1957, 131);
*Образно. Вір, друже мій, Що в грозову хвилину Заслонить серцем він Любиму Батьківщину (Забашта, Вибр., 1958, 36).
2. Завішувати або накривати чимсь що-небудь.
Клітемнестра заслоняє обличчя покривалом (Л. Укр., II, 1951, 330);
Панни заслонили опонами та килимами піч, вимазали, вичистили хату (Н.-Лев., І, 1956, 145);
Внизу вікно заслоняла біленька мережана завісочка (Мик., II, 1957, 289);
// Прикривати, затуляти чим-небудь очі і т. ін.
Щитки і скельця сині заслоняють зір (Рудь, Дон. зорі, 1958, 46);
Вони обоє стають проти сонця, заслонюють очі руками і дивляться на гори (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 289).
3. перен. Відтісняти на задній план, робити другорядним, неважливим.
У нас зустрічались твори, де техніка заслоняла людей, машинний гуркіт глушив людські голоси (Талант.., 1958, 169);
Було б докорінною помилкою думати, що боротьба за демократію здатна відвернути пролетаріат від соціалістичної революції, або заслонити, затінити її і т. ін. (Ленін, 22, 1950, 129).
Словник української мови (СУМ-11)