заслоняти

заслоня́ти

-яю, -яєш і рідше заслонювати, -юю, -юєш, недок., заслонити, -слоню, -слониш, док., перех.

1》 Закривати, загороджувати щось собою або чим-небудь.

|| Огортати, оповивати що-небудь, роблячи невидимим.

|| розм. Закривати з метою захисту, оборони, збереження; охороняти.

2》 Завішувати або накривати чимсь що-небудь.

|| Прикривати, затуляти чим-небудь очі і т. ін.

3》 перен. Відтісняти на другий план, робити другорядним, неважливим.

Значення в інших словниках

1. заслоняти — заслоня́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заслоняти — ЗАКРИВА́ТИ (робити невидимим, недоступним), ЗАТУЛЯ́ТИ, ЗАСТУПА́ТИ, ЗАСЛОНЯ́ТИ, ЗАСЛО́НЮВАТИ рідше, ЗАТУ́ЛЮВАТИ розм., ОСЛО́НЮВАТИ діал.; ОБСЛО́НЮВАТИ рідко (з усіх боків). — Док.: закри́ти, затули́ти, заступи́ти, заслони́ти, ослони́ти, обслони́ти.  Словник синонімів української мови
3. заслоняти — ЗАСЛОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідше ЗАСЛО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАСЛОНИ́ТИ, слоню́, сло́ниш, док., перех. 1. Закривати, загороджувати щось собою або чим-небудь. Мале віконце часом зовсім темніло, його заслоняли якісь постаті (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
4. заслоняти — Заслоня́ти, -ня́ю, -єш сов. в. заслонити, -ню́, -ниш, гл. Заслонять, заслонить, закрывать, закрыть, завѣшивать, завѣсить. Сирая земля двері залегла, віконця заслонила. Мет. 151. Укинув її в піч і заслонив. Рудч. Ск. II. 40. Я гірко плакала, що не довелось їй очі заслонити. Г. Барв. 95.  Словник української мови Грінченка