засмаглий

ЗАСМА́ГЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до засма́гнути.

Загледівши здалека неньку, кидався [Ярема] їй назустріч, обіймав її, закурену, засмаглу на сонці й вітрі (Кочура, Зол. грамота, 1960, 24);

На засмаглому від сонця і вітру обличчі виблискували білі зуби (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 422).

2. у знач. прикм. Який засмаг, загорів на сонці й вітрі.

На піску плескалися засмаглі, Веселі діти з Харкова, з Полтави (Рильський, III, 1961, 104);

Трохи прохолонувши, курсанти кидаються у воду і, покупавшися, відпочивають на гарячому піску, підставивши засмаглі тіла сонцю (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 76).

3. у знач. прикм. Який укрився смагою, запікся (про губи).

4. у знач. прикм., рідко. Те саме, що закіптяві́лий.

Вона дмухає в лампу, і з розпеченого, засмаглого скла валить густий гасовий дим (Мик., II, 1957, 81).

Значення в інших словниках

1. засмаглий — засма́глий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. засмаглий — (сонцем) засмалений, завітрений, запалений, опалений, сов. загорілий; (- губи) пересохлий, смажний; (- скло) закіптюжений, закіптявілий.  Словник синонімів Караванського
3. засмаглий — див. загорілий  Словник синонімів Вусика
4. засмаглий — [засмаглией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
5. засмаглий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до засмагнути. 2》 у знач. прикм. Який засмаг, загорів на сонці й вітрі. 3》 у знач. прикм. Який укрився смагою, запікся (про губи). 4》 у знач. прикм., рідко. Те саме, що закіптявілий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. засмаглий — ЗАСМА́ГЛИЙ у знач. прикм. (який засмаг на сонці й вітрі), ЗАГОРІ́ЛИЙ, ПОБРОНЗОВІ́ЛИЙ, СМАГЛЯ́ВИЙ, ОБГОРІ́ЛИЙ підсил., ЗАСМА́ЖЕНИЙ підсил. розм., ЗАСМА́ЛЕНИЙ підсил. розм., ЗАПА́ЛЕНИЙ підсил. розм.  Словник синонімів української мови