заснидіти
ЗАСНИ́ДІТИ, ію, ієш, док., діал. Змарніти.
[Пашка:] То й добре: от і за матір порадимось, і прогуляємось до Росі, бо ти все дома та дома, — аж засниділа (Стар., Вибр., 1959, 155);
Без жиру й сонця навіки засниділа дитина (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 12).
Словник української мови (СУМ-11)