засовуватися

ЗАСО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся і ЗАСУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАСУ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. розм. Рухаючись, пересуваючись, поміщатися куди-небудь.

Заспокоївши голод, хлопець засунувся під якийсь пліт у лопушшя і заснув (Фр., VIII, 1952, 334).

◊ Як за стіну́ засу́нутися див. стіна́.

2. розм. Те саме, що зачиня́тися.

Знов засунулась кватирочка (Л. Укр., III, 1952, 567);

// Зачиняти, замикати на засув двері зсередини.

Дмитро засовується у ванькирчику, набитому вуликами, діжками, рамами, і зразу засинає нервовим чутким сном (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 628);

Я помию, поперетираю миски, горшки, та візьмемо засунемося та й спати полягаємо (Мирний, 1, 1954, 75).

3. розм. Пересовуючи краї занавісок, завіси і т. ін. до кінця, затулятися, закриватися, стаючи невидимим для кого-небудь.

Люцілла поспішно засувається завісами (Л. Укр., III, 1952, 321);

// Заволікатися, вкриватися чим-небудь.

Небо, весь день погідне, засунулося надвечір густими хмарами (Фр., V, 1951, 85).

4. Обвалюючись, засипаючись чим-небудь, зрівнюватися з поверхнею (про ями, заглибини).

Я побіг в яр… Глянув і задеревенів. Яма засунулась (Ірчан, II, 1958, 179).

5. тільки недок. Пас. до засо́вувати, засува́ти.

Значення в інших словниках

1. засовуватися — засо́вуватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. засовуватися — -уюся, -уєшся і засуватися, -аюся, -аєшся, недок., засунутися, -нуся, -нешся, док. 1》 розм. Рухаючись, пересуваючись, поміщатися куди-небудь. 2》 розм. Те саме, що зачинятися. || Зачиняти, замикати на засув двері зсередини. 3》 розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови