заспаний
ЗА́СПАНИЙ, а, е. Який має на собі сліди сну; який ще не зовсім проснувся.
З’являється під комору в білій сорочці босий, заспаний Івасик, сміється (Вас., III, 1960, 172);
На тапчані заворушився кожушок, і з-під нього вислизнув заспаний Микола (Кучер, Чорноморці, 1956, 266);
*Образно. І небо невмите, і заспані хвилі (Шевч., II, 1963, 130);
*У порівн. Багіров поводився сумирно. Ні з ким не сварився, сновигав, наче заспаний (Гончар, III, 1959,188);
// Який буває у людини, що тільки-но прокинулася (про очі, обличчя, вид і т. ін.).
Марина тільки що встала й не вмивалася; очі в неї заспані (Мирний, IV, 1955, 252);
З-під ковдри на мить висунулось гарненьке, але заспане й розлючене дівоче лице (Шовк., Інженери, 1956, 38);
— Ой, чи хутко ви там? Тут комарі заїдають, — протягла немов заспаним голосом Зоня (Л. Укр., III, 1952, 653).
Словник української мови (СУМ-11)