застил

ЗА́СТИЛ, у, ч. Те, що застилає, покриває що-небудь.

Надходить важка біла хмара і починає йти сніг. Хутко крізь білий застил сніговий не стає нікого видко (Л. Укр., III, 1952, 264).

Значення в інших словниках

1. застил — за́стил іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. застил — -у, ч. Те, що застилає, покриває що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови