1. Словник української мови в 11 томах

застил

ЗА́СТИЛ, у, ч. Те, що застилає, покриває що-небудь.

Надходить важка біла хмара і починає йти сніг. Хутко крізь білий застил сніговий не стає нікого видко (Л. Укр., III, 1952, 264).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. застил — за́стил іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. застил — -у, ч. Те, що застилає, покриває що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови