застум

ЗА́СТУМ, а, ч., діал. Глухий закуток; глушина.

[Фауст:] Вітки, що опали в застумі духмянім, Малюються чіткіш передо мною (Гете, Фауст, перекл. Лу-каша, 1955, 198);

*У порівн. — Прощай, Остапе!.. Чи не краще було б нам і не знатись з тобою, не чувати, що по таких орандах, мов у пущі по звірячих застумах, діється? (Барв., Опов.., 1902, 30).

Значення в інших словниках

1. застум — за́стум іменник чоловічого роду глухий закуток, глушина діал.  Орфографічний словник української мови
2. застум — -а, ч., діал. Глухий закуток; глушина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. застум — ГЛУШИНА́ (віддалені від культурних центрів місця), ЗА́КУТОК, ГЛУХИ́Й КУТО́К, ГЛУХИ́Й ЗА́КУТОК, ПУ́ЩА, БЕЗЛЮ́ДДЯ, ГЛУХОМА́НЬ розм., ЗА́КУТЕНЬ розм., ДИЧИНА́ розм., ДИЧА́ВИНА розм., ВЕДМЕ́ЖИЙ ЗА́КУТОК розм., ВЕДМЕ́ЖИЙ КУТ розм., ЗАКУ́ТИНА діал.  Словник синонімів української мови
4. застум — Застум, -ма м. Укромное мѣсто, пустынное глухое мѣсто. Сховалась ти на відпочинок, як лебідь в тихі застуми води. К. ПС. 130. І засвітився світ по застумах московських. К. Дз. 15. Чи не сором тобі покидати нас і по застумах цього ліса блукати без нас? н. п.  Словник української мови Грінченка