застукотіти
ЗАСТУКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. Підсил. до засту́кати¹.
Задзеленчав дзвоник.. чуть було, як застукотіли колеса, проминаючи будинок (Мирний, І, 1949, 386);
Здалеку застукотів автомат (Ю. Янов., II, 1954, 45);
Кулі застукотіли об брук і стіни ратуші (Фр., VI, 1951, 154);
По даху незабаром дружно застукотів дощ (Хижняк, Килимок, 1961, 7);
У Никодима бурхливо застукотіло серце (Гур., Новели, 1951, 42);
Вона боляче затиснула долонями голову, аж кров застукотіла в скронях (Кучер, Чорноморці, 1956, 179);
Щось в вікно застукотіло, Я побіг, щоб відчинити (Л. Укр., IV, 1954, 188);
// безос.
Потім застукотіло в двері, неначе хто штурхав палицею (Н.-Лев., IV, 1956, 239).
Словник української мови (СУМ-11)