засікати

ЗАСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАСІКТИ́, ічу́, іче́ш, док., перех.

1. Виявляти кого-, що-небудь, визначаючи місцезнаходження, розташування.

В чагарниках понад повноводою Моровою вже повзали розвідники, вивчали характер протилежного берега, засікали ворожі вогневі точки (Гончар, І, 1954, 312);

Ворожі цілі вивіреним зором він [моряк] засікав упевнено завжди (Гонч., Вибр., 1959, 377);

Спостережні пункти засікли на висоті двадцять тисяч метрів літак (Собко, Срібний корабель, 1961, 94).

Засіка́ти (засі́кти) час — відмічати, запам’ятовувати час початку, закінчення і т. ін. чого-небудь.

— Візьміть годинник. Засічіть час. Я покажу, як треба одягатися і розкладати на ніч обмундирування (Баг-мут, Служу Рад. Союзу, 1950, 25).

2. Бити кого-небудь до смерті різкою, батогом.

Чаплицький напав на його [Хмельницького] хутір Суботів, пограбував його, спалив хліб, засік батогами на смерть малолітнього сина (Іст. УРСР, І, 1953, 219).

3. Зачіпати на ходу однією вогою за іншу (про коня).

Значення в інших словниках

1. засікати — засіка́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. засікати — -аю, -аєш, недок., засікти, -ічу, -ічеш, док., перех. 1》 Виявляти кого-, що-небудь, визначаючи місцезнаходження, розташування. Засікати (засікти) час — відмічати, запам'ятовувати час початку, закінчення і т. ін. чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. засікати — ЗАСІКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ЗАСІ́КТИ, ічу́, іче́ш, док. 1. кого, чим і без дод. Бити кого-небудь до смерті, до непритомності різкою, батогом і т. ін. У Стародавньому Римі спокусника весталки засікали до смерті (з навч. літ.); – Бачиш..  Словник української мови у 20 томах
4. засікати — Аю, -аєш, недок., засікти, -чу, -чеш, док. Ловити на гарячому. Валимо до тебе, бо вони можуть засікти нас, — кинув він (Л. Дереш).  Словник сучасного українського сленгу