затаскувати

ЗАТА́СКУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ЗАТАСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Заносити кого-, що-небудь далеко або так, що важко знайти, повернути.

То-бо я тебе маленьким Затаскав туди [в пущу] від неньки! (Манж., Тв., 1955, 175);

Парубки зняли з петель ворота і затаскали їх аж на греблю (Донч., III, 1956, 98);

// Заводити, поміщати куди-небудь.

Тимоху затаскали в монастир, та ще й на дев’ять місяців (Свидн., Любрацькі, 1955, 204);

// безос.

[Баба Киля:] Путні люди до міста горнуться, а тебе в плавні затаскало (Баш, П’єси, 1958, 153).

ЗАТА́СКУВАТИ², ую, уєш, недок., ЗАТАСКА́ТИ а́ю, а́єш, док., перех., розм. Робити брудним, старим, користуючись, недбало носячи (звичайно одяг).

Значення в інших словниках

1. затаскувати — зата́скувати 1 дієслово недоконаного виду заносити далеко розм. зата́скувати 2 дієслово недоконаного виду робити брудним розм.  Орфографічний словник української мови
2. затаскувати — I -ую, -уєш, недок., затаскати, -аю, -аєш, док., перех., розм. Заносити кого-, що-небудь далеко або так, що важко знайти, повернути. || Заводити, поміщати куди-небудь. || безос. II -ую, -уєш, недок., затаскати, -аю, -аєш, док., перех., розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. затаскувати — ВІДНО́СИТИ (несучи, доставляти що-небудь звідкись, кудись, комусь), ЗАНО́СИТИ, ЗАТА́СКУВАТИ розм., ВІДТА́СКУВАТИ розм. рідко. — Док.: віднести́, занести́, затаска́ти, відтаска́ти, відпе́рти фам. відтараба́нити фам.  Словник синонімів української мови
4. затаскувати — Затаскувати, -кую, -єш сов. в. затаска́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) Затаскивать, затащить, куда-нибудь. Собаки десь уже і ягня (зарізане) затаскали. Мнж. 134. 2) = запроторити 2. Тимоху (попа, за кару) затаскали в манастир, та ще й на дев'ять місяців. Св.  Словник української мови Грінченка