затаскувати

зата́скувати

I -ую, -уєш, недок., затаскати, -аю, -аєш, док., перех., розм.

Заносити кого-, що-небудь далеко або так, що важко знайти, повернути.

|| Заводити, поміщати куди-небудь.

|| безос.

II -ую, -уєш, недок., затаскати, -аю, -аєш, док., перех., розм.

Робити брудним, старим, користуючись, недбало носячи (зазвичай одяг).

Значення в інших словниках

1. затаскувати — зата́скувати 1 дієслово недоконаного виду заносити далеко розм. зата́скувати 2 дієслово недоконаного виду робити брудним розм.  Орфографічний словник української мови
2. затаскувати — ВІДНО́СИТИ (несучи, доставляти що-небудь звідкись, кудись, комусь), ЗАНО́СИТИ, ЗАТА́СКУВАТИ розм., ВІДТА́СКУВАТИ розм. рідко. — Док.: віднести́, занести́, затаска́ти, відтаска́ти, відпе́рти фам. відтараба́нити фам.  Словник синонімів української мови
3. затаскувати — ЗАТА́СКУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ЗАТАСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Заносити кого-, що-небудь далеко або так, що важко знайти, повернути. То-бо я тебе маленьким Затаскав туди [в пущу] від неньки! (Манж., Тв.  Словник української мови в 11 томах
4. затаскувати — Затаскувати, -кую, -єш сов. в. затаска́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) Затаскивать, затащить, куда-нибудь. Собаки десь уже і ягня (зарізане) затаскали. Мнж. 134. 2) = запроторити 2. Тимоху (попа, за кару) затаскали в манастир, та ще й на дев'ять місяців. Св.  Словник української мови Грінченка