затлумити
ЗАТЛУМИ́ТИ, умлю́, у́миш; мн. затлу́млять; док., перех., розм.. Подавити, заглушити.
Я не можу обернутися в покірну машину.. і затлумити в собі всі поривання (Л. Укр., III, 1952, 547);
*Образно. Так хай же слава невмируща Про тебе скрізь загомонить, І ні злоба, ні заздрість злюща її повік не затлумить (Сам., І, 1958, 152);
// рідко. Пригнітити.
[Дрейсігер:], Що се вас так затлумило? Чи вам хто в’язи скрутив? (Л. Укр., IV, 1954, 240).
Словник української мови (СУМ-11)