затхлий
ЗА́ТХЛИЙ, а, е.
1. Сповнений неприємного запаху гнилі, сирості; смердючий.
Настала ніч. Сплять арештанти, важко дишучи густим, затхлим, повітрям (Фр., І, 1955, 313);
До затхлого духу.. комірчини домішався несподівано запах свіжої хвої, тютюну і ще чогось незрозумілого (Донч., II, 1956, 10);
// у знач. ім. за́тхле, лого, с. Неприємний запах, сморід.
Одарка кинулась до водянки, а з неї уже затхлим несе (Мирний, III, 1954, 131);
// Який зіпсувався внаслідок гниття; тухлий.
Я помітив під стіною діжку з дощівкою.. Жадібно пив неприємну затхлу воду (Дмит., Обпалені.., 1962, 22).
2. перен. Відсталий, рутинний.
Як свіжий вітер раптом вривається в задушливу хату, так вривався свіжим подихом світ соціалізму в затхлий, темний, старий світ (Цюпа, Назустріч.., 1958, 156);
Любовно і натхненно, як тонкий психолог і лірик, малює письменниця [Марко Вовчок] образи передових людей, що сміливо виступають проти затхлого оточення і прагнуть до корисної громадської діяльності (Іст. укр. літ.. І, 1954, 313).
Словник української мови (СУМ-11)