затягнений

ЗАТЯ́ГНЕНИЙ, ЗАТЯ́ГНУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до затягти́, затягну́ти 1-9, 11.

Три, чотири чоловіки хапають такі самі великі молоти і починають.. набивати затягнений обруч на обід (Фр., IV, 1950, 189);

Руки бійця, туго затягнені бинтами, здавалися дерев’яними (Жур., Вечір.., 1958, 259);

На вигляд було їй років за тридцять.. Але струнка постать, затягнута в темно-синю оксамитову сукню, була як різьблена (Головко, II, 1957, 451);

Так, це тюрма! Ось куди привезено їх! Вона немов відчула на шиї затягнуту зашморгом петлю (Хижняк, Тамара, 1959, 165);

Дівчинку провели в малесеньку кімнатку, затягнуту сукнами і килимами (Ів., Вел. очі, 1956,112);

Все вужчає і вужчає на болоті ланцюжок слідів, переходить у щілини, затягнуті травою (Стельмах, II, 1962, 68);

Одно око в шуліки затягнене сірою плівкою, а друге, світло-жовте,— широко розплющене й нерухоме (Донч., II, 1956, 288);

Севастополь весь горів і був затягнутий їдким димом (Кучер, Голод, 1961, 106);

// затя́гнено, безос. присудк. сл.

Під білою березою козаченька вбито; Ой вбито, вбито, затягнено в жито (Чуб., V, 1874, 375).

2. у знач. прикм. Міцно зав’язаний.

Галя, не можучи подужати руками, зубами починала розв’язувати затягнений вузол (Гр., І, 1963, 281).

3. у знач. прикм. Який покрився кіркою, почав гоїтися (про рану).

Чужий чоловік з ласкавим голосом.. розбудив [у Ганни] пригаслий, як затягнена, але не зажила рана, спогад про батька (Коз., Сальвія, 1959, 54).

Словник української мови (СУМ-11)