затісувати

ЗАТІ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАТЕСА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., перех. Тешучи, зстругувати, знімати сокирою і т. ін. частину поверхні деревини, роблячи її тоншою, вужчою або загострюючи її кінець.

Матвій затісував, як обточував, верхні краї стовпів (Чорн., Пісні.., 1958, 64);

І полукіпка не зложить [нарубок], рожна.. не затеше (Барв., Опов.., 1902, 323).

Значення в інших словниках

1. затісувати — заті́сувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. затісувати — див. рубати  Словник синонімів Вусика
3. затісувати — -ую, -уєш, недок., затесати, -ешу, -етеш, док., перех. Тешучи, зстругувати, знімати сокирою і т. ін. частину поверхні деревини, роблячи її тоншою, вужчою або загострюючи її кінець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. затісувати — Заті́сувати, -ті́сую, -ті́суєш; затеса́ти, -тешу́, -те́шеш, -те́шуть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. затісувати — Затісувати, -сую, -єш сов. в. затесати, -тешу, -шеш, гл. 1) Обтесывать, обтесать, заострять, заострить. 2) Только сов. в. Начать тесать.  Словник української мови Грінченка