затія

ЗАТІ́Я, ї, ж., розм. Задум, намір зробити що-небудь або здійснення цього задуму, наміру.

— Де не повертався, А от такого не видав Ніколи я, як ся затія, Щоб різку скасувать зовсім (Мирний, V, 1955, 291);

— Ти бунтуєш лісовиків, підбиваєш не підписувати акта. Поки не пізно, відмовся від своєї затії! (Стельмах, Хліб.., 1959, 392);

Сердився [Павло] на Ганну, бо підозрював, що світлова газета — її затія (Томч., Закарп. опов., 1953, 249);

// Що-небудь вигадане, видумане, не зовсім звичайне; вигадка.

Трапеза була гучна й багата.. У всьому вчувалася рука Гречкуна, якась його затія, до котрої він був неабиякий мастак (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 155);

// Що-небудь задумане або зроблене для розваги; витівка.

Явдоха, звикши до гулянок замолоду, згадала їх на старість, допомагала зятеві в його затіях (Мирний, II, 1954, 287).

Значення в інших словниках

1. затія — заті́я іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. затія — див. початок  Словник синонімів Вусика
3. затія — -ї, ж., розм. Задум, намір зробити що-небудь або здійснення цього задуму, наміру. || Що-небудь вигадане, видумане, не зовсім звичайне; вигадка. || Що-небудь задумане або зроблене для розваги; витівка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. затія — Замір, вигадка, витівка  Словник чужослів Павло Штепа
5. затія — ЗА́ДУМ (те, що задумане — перев. заздалегідь), ЗА́МИСЕЛ, ПО́МИСЕЛ, ПО́МИСЛ книжн., ЗАТІ́Я розм., ПО́ДУМ рідко; ПРОГРА́МА, ПЛАН (добре обдуманий, конкретний); ПЕРСПЕКТИ́ВА, ВИ́ГЛЯД (на майбутнє); ПЕРЕДБА́ЧЕННЯ, ПЕРЕДНАКРЕ́СЛЕННЯ, НАКРЕ́СЛЕННЯ...  Словник синонімів української мови