заум

ЗА́УМ, у, ч. Зайве, непотрібне мудрування; нісенітниця, безглуздя.

Якою бідною була б вона [музика], віддана на поталу тим, хто, відірвавшись від джерел народних, творить абстрактний заум! (Мист., 5, 1963, 3).

Значення в інших словниках

1. заум — за́ум іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. заум — -у, ч. Зайве, непотрібне мудрування; нісенітниця, безглуздя.  Великий тлумачний словник сучасної мови