захиляти

ЗАХИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАХИЛИ́ТИ, хилю́, хи́лиш, док., перех., розм.

1. Відводити назад, закидати (голову).

Тимоха.. як витягнеться, голову захилить, вона йому закрутиться, то він так і точиться (Кв.-Осн., II, 1956, 292);

// перен., рідко. Спрямовувати, схиляти до чого-небудь.

[Борис:] Всі думи, всі мої помисли я захиляв до чесної праці, до чесного життя! (Кроп., І, 1958, 437).

2. Закривати, зачиняти що-небудь (двері, вікна і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. захиляти — захиля́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. захиляти — -яю, -яєш, недок., захилити, -хилю, -хилиш, док., перех., розм. 1》 Відводити назад, закидати (голову). || перен., рідко. Спрямовувати, схиляти до чого-небудь. 2》 Закривати, зачиняти що-небудь (двері, вікна і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. захиляти — Захиля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. захилити, -лю́, -лиш, гл. 1) Загинать, загибать, загнуть. 2) Закрывать, закрыть, прикрывать, прикрыть.  Словник української мови Грінченка