захисник
ЗАХИ́СНИ́К, захи́сника́, ч.
1. Той, хто захищає, обороняє, охороняє кого-, що-небудь від нападу, замаху, удару, ворожих, небезпечних і т. ін. дій.
Біля Десятинної церкви розкопано братську могилу, де виявлено сотні кістяків: очевидно, тут були поховані захисники міста (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 577);
// Те, що оберігає, загороджує, укриває кого-, що-небудь від чогось шкідливого, небажаного, небезпечного.
Багато вчених вишукують комах і мікроорганізми, які могли б бути надійними захисниками рослин (Хлібороб Укр., 1, 1964, 47);
Повітряна оболонка Землі є надійним захисником від ультрафіолетової і рентгенівської радіації (Веч. Київ, 16.VІІІ 1961, 1).
2. Той, хто пильно стежить за недоторканністю чого-небудь і багато робить для цього.
Табір захисників і поборників миру зростав з кожним днем (Літ. газ., 10.VІІІ 1950, 1).
3. Той, хто відстоює на суді інтереси обвинуваченого; оборонець.
Захисник — адвокат намагався взяти під сумнів основний мотив обвинувачення (Донч., III, 1956, 13).
— Нічим ваші захисники вам не допоможуть,— вів далі Зуб..,— судити вас будемо (Собко, Справа.., 1959, 110).
4. Той, хто у складі спортивної команди здійснює захист (у 5 знач.) підчас гри у футбол, хокей і т. ін.
Сашко Брус, що грав захисником, під захоплений свист.. малечі, сильним ударом послав м’яч знову до воріт цукровиків (Минко, Ясні зорі, 1951, 126).
Словник української мови (СУМ-11)