захланний
ЗАХЛА́ННИЙ, а, е, діал. Жадібний.
Захланному Микиті жаль було нагарбаних у селі грошей (Козл., Ю. Крук, 1957, 507);
Татарський хан з захланною ордою, Здолавши далеч степових доріг, Своє шатро поставив під скалою, Але пройти за перевал не міг (Перв., II, 1958, 97);
//Ненажерливий.
Ще як було воно миршавим сліпеньким цуценятком, то, як і всі, годувалося маминим молоком. Захланне було воно, пискляве (Мельн., До раю.., 1961, 5);
// до чого. Завзятий.
Ксеня крокує поруч з Василиною, сапа в сапу, намагаючись.. не відстати від захланної до праці ланкової (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 61).
Словник української мови (СУМ-11)